| Поезія |
часу нема
жодних думок. і віршів вже не треба.
сталося те, чого я так боялась:
безліч дрібниць, і на думку про тебе
часу практично уже не зісталось.
кроки в повітрі такі невагомі -
майже лечу, а рум’янці палають...
це не від щастя... ще мало підйому?
просто на милицях ледве ступаю.
дні скоротилися майже удвоє -
кажеш, що сонце й опівночі світить?
моє життя так не схоже на твоє -
наче сповільнена плівка. помітить
хтось цей заклятий зв’язок нерозривний?
"часу нема" - в саме серце вкололо:
і зрозуміла я істину дивну
втомлених слів твоїх: "nein, wir sind solo"...
(С) Анна Данканич
|
| | | | | | | |
| Рецензії |  nevedusya | 09 Вересня 2008 07:38 | гарно!!! +10!!!
| Відповідь власника: |
| дякую! |
|  chemicalling | 11 Вересня 2008 21:24 | +10
|
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
