| Поезія |
Скала
Сльози котяться рікою,
Хоч не ріка а океан!
Навіки у думках з тобою,
Лише в реальності, мов за стіною,
Яка не пропускає сльози,
Бо вже душа, навіки, мов скала,
Бо просто теплим дощиком здаються грози,
Бо просто не такою стала, як була.
Не сльози, тільки лиш обман:
Туман, туман, один туман,
Невкруг: у небі, на землі, в руках!...
Там де курличуть журавлі
І тихо плаче чайка,
Десь там в безмежності землі,
Десь там де помилилась я,
Згубилась мрія там моя.
Лишилася тривога,
Одна моя тривога.
І хоч душа, немов скала,
А сльози потекли рікою...
Я не така, яка колись була,
Хоча навіки у думках з тобою...
2.09.08р.
|
| | | | | | | |
| Рецензії |  vgladky | 05 Вересня 2008 20:45 | Молодець! +10
| | chemicalling | 11 Вересня 2008 21:29 | Супер.
+10
|
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
