| Поезія |
Щастя стрілося з недолею
Щастя стрілося з недолею,
Де погасли очі свіч.
Ти, збентежено-знедолена,
Геть пішла в холодну ніч.
У розлуки є повернення,
А у нас – лиш біль один.
Не гукай мене, не клич мене:
Не повернеш щастя тінь.
Може, це докори совісті,
Може, жаль минулих днів.
Терпкий присмак тимчасовості
Нас тієї ночі звів.
Присмерковий дим магнолії,
Як колись, вже не п’янить.
Щастя стрілося з недолею –
І погасла наша мить.
|
| | | | | | | |
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
