| Поезія |
Неслухняний погляд
Дивлюсь на тебе, розумію я, що не кохаю,
А погляд вже не можу відвести.
Мій погляд, мов тебе шукає,
Але давно мені вже не потрібен ти.
Ти надто гордий, надто своєрідний,
А я уже не та, яка колись була.
Нехай твоя любов у іншій квітне,
А так знов жити я би не змогла.
Ти промінь сонця, та в чужому світі,
Мені не ворог, але вже й не друг...
Не вернеш тої найкращої миті,
По- іншому радіють всі навкруг.
Веселий гомін скрізь лунає -
Як завжди, зайняті усі своїм життям.
Дивлюсь на тебе, розумію я, що не кохаю!
Вже не печальні очі, бо немає почуття.
Вже не кричить ніхто у слід луною,
Що, мовби я іще люблю.
Можливо, почуття іще й зі мною,
Та просинається лиш коли сплю.
У снах не раз тебе я зустрічала,
Та то усе дурня!
Що на краю землі тебе я відшукала б -
То більше, ніж брехня!
Я тебе не кохаю, навіщо ти мені?
Не хочу й не страждаю!
Мов світ мій у брехі,
Я поглядом тебе шукаю...
31.08.08р.
|
| | | Додано: | 31 Серпня 2008 15:32 | | Автор: |  Ni4k@ » Вірші | | Переглядів: | 106 | | Категорія: | Інше | | | | | | |
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
