| Поезія |
ПОле, сонце і я з дубом
Я вийду у поле просторе,
Дивитись як сонце сходить
Сідаю під дубом великим,
впираюсь у стовбур широкий...
Навколо нікого немає,
Тільки вітер і сонце і поле.
Та Дуб своїм листям хвилясти,
Мені щось на вухо шипоче:
" Отак я дивлюся роками,
на це світило яскраве!!!
Старію, чорнію, хилюся,
Вмирати я скоро буду...
Багато я всього бачив,
та сонце найкраще з усіх..."
А я все на сонце дивлюся,
спераючись в серце дідуся,
що тихо шепоче мені!,,!
|
| | | | | | | |
| Рецензії |  Мрійниця | 27 Серпня 2008 20:54 | Дуже гарно+10)
| | Немая_тоска | 27 Серпня 2008 22:20 | Мені сподобалось!!
| | Ni4k@ | 28 Серпня 2008 23:51 | Гарно!!!
|
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
