| Поезія |
Так буває
Так буває, що просто любиш...
Без пояснень і обіцянок,
Коли ночі бажанням губиш,
Потім знов проклинаєш ранок...
Так буває, що не злетіти,
Тягарем обвисають крила...
Але все-таки хочеш жити,
Хоч не маєш на те вже сили.
Так буває, що майже мука
Вже: терпіти чужі прокльони,
Але тягнеш до неба руки,
А ще будиш усіх, хто сонний.
Так буває, коли не знаєш,
Куди бачити, як лишитись, -
І питають: ти ще літаєш?
І зорять, чи можеш злетіти?
Так буває, що плачуть очі,
А ти щиро йому смієшся...
І не скажеш, що ти не хочеш,
Щоб торкався руками серця...
Так буває, коли не чуєш
Ані слова із вуст коханих.
Але хочеться просто бути
В час, коли все ж настане ранок...
|
| | | | | | | |
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
