| Поезія |
Я розтану в твоїх очах
Я розтану в твоїх очах
маревом,
Світла відблиском серед дня,
поміж хмарами.
І хай буде душа в сльозах
й трохи зморена, -
Так нелегко йти навмання
між долонями.
Я ковтну трунок з крові й вина,
і з отрутою.
Замість вранішньої роси
вмиюсь рутою.
Чи вже випив ти все до дна? -
Ні, лишилося.
Де відлуння твоєї ходи,
Я РОЗБИЛАСЯ...
|
| | | | | | | |
| Рецензії |  Немая_тоска | 25 Серпня 2008 11:05 | так трагічно!!
| | Мрійниця | 25 Серпня 2008 18:32 | видно що з душею написано.Молодець!+10)
|  chemicalling | 25 Серпня 2008 21:23 | Добре.
+10
|
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
