| Поезія |
І здається насправді вмерла...
І здається насправді вмерла,
І здається, що йду нізвідки:
Крізь вулканів палаючі жерла,
Крізь стеблину засохло квітки.
Ще плетусь, закриваючи очі.
Ще живу, закриваючи вікна...
Ти прийдеш-прилетиш опівночі, -
Я до цього так звикла й незвикла...
Ти прийдеш, доторкнешся до скроні,
Подаруєш блакитні скельця...
Обпікаю свої долоні,
Крізь тканину торкаючи серце...
Ти прийдеш... прилетиш літнім вітром, -
Я розвію останній смуток.
Ти щодня в боротьбі зі світом.
Я збираю щоранку руту.
Ти щодня в боротьбі з собою.
Ти воюєш завжди проти мене.
Я обличчя закрию рукою,
Заховавши кохання в жмені...
Я думками лишаюсь поряд...
Я бажанням зціляю рани...
І, ковтнувши краплини крові,
Покладу лиш вино між нами.
І мовчанням скажу про страту,
Ту, що треба ще пережити.
Ти - моя найстрашніша втрата,
Бо без тебе не варто жити.
|
| | | | | | | |
| Рецензії |  vgladky | 24 Серпня 2008 17:27 |  +10
|  Немая_тоска | 24 Серпня 2008 17:57 | обалденно!
МОЛОДЕЦ!!!
10!
| | lychuk | 24 Серпня 2008 18:28 | Супер! +10
| | chemicalling | 24 Серпня 2008 21:46 | Класно.
+10
|
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
