| Поезія |
скульптура
не ворушися. не руйнуй химери.
так тихо навкруги, що я почую,
як ти заплющив очі. білі пера
на спині я долонею малюю.
оголені ми ніжно обійнялись,
мов ангели неторкані, цнотливі.
задумливо я голову поклала
тобі на плечі - і мовчу, щаслива.
далеко ми, а так - неначе вдома.
ще жодних сліз допоки не пролито.
замріялись обоє - й невідомо,
що далі одне з одним нам робити.
ніяких слів не треба: сидимо ми,
обнявшись. на підлозі - дві фігури
на грані сну й життєвої утоми:
незрушна... і така крихка скульптура.
(С) Анна Данканич
|
| | | | | | | |
| Рецензії |  туман-туман | 21 Серпня 2008 13:38 | Прекрасний вірш! +10!
| Відповідь власника: |
| гарно дякую за теплий відгук! |
| | TERN | 21 Серпня 2008 19:09 | Молодець. Красиво. Десять...
| Відповідь власника: |
| дякую...) |
| | студен | 22 Серпня 2008 09:18 | 10
|  янат86 | 13 Вересня 2008 14:43 | ніжно...10
|
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
