| Поезія |
[ Р.В. ]
....другові, який повернувся додому на день Піонерії,
з нагадуванням про Північ...
Мені всеодно, що на півночі досі буяє зима,
і літо коротке не скоро повернеться знову,
що нас там з тобою, мій друже, сьогодні нема -
у інших світах ми чужу вислуховуєм мову.
Бо світ цей такий - ми нічого не можем змінить,
така наша доля циганська - торкати всі неба...
Тримаймося разом допоки триває ця мить,
що в безвість тікає назавжди від мене й від тебе.
Мені всеодно, що звела нас докупи країна, яку
ми й наші народи чомусь не рахуєм за сЕстру,
від неї залежим - й клянем свою долю гірку...
Мирімся з цим, брате, бо довго ще ношу цю нести.
Бо люди не винні, що правлять той бал наверху,
вони не здалися і мають у Бога надію...
Зірки не погасли на спільнім Чумацькім шляху,
і сонце одне ще приходить у кожну неділю...
Мені всеодно, що у тебе удома другІ звичаЇ,
що віра твоя признає лиш Ісу як пророка,
я їх поважаю, як ти поважаєш мої,
бо спільну вечерю ділили з тобою півроку.
Бо що нам ділити з тобою, мій друже, скажи –
ділились і будем ділитись ще хлібом-лавашем,
а сіль хай залишиться недругам там на межі
в північних сусідів, де долі зустрілися наші...
© 20-05-2007, Ханой
|
| | | | | | | |
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
