| Поезія |
За сном
Всели своїх надій частину
В мене на мить, щоб не загинув,
Лице долонями стисни,
Приспи в обіймах, як дитину.
Болю б на мить не відчувати,
Я проклинаю відчуття,
Заснути і... не прокидатись,
Нехай насниться нам життя.
Де втіхи море й сліз доволі,
Де ти є тим, що я хотів,
Й любові би, та лиш без болю,
Я вже не хочу відчуттів.
Проспати б смерть і вічним стати,
Щоб час не заважав кохати,
Тебе єдину вічно мати.
І вже б ніколи... не боятись.
Ледве розплющив слабкі очі,
Сон все забрав і тихо зник,
Я був в житті, де жити хочу,
Його прожив за ніч я... й вмить
Довірливо так... Звик...
|
| | | | | | | |
| Рецензії | | Цей вірш не має рецензій |
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
