| Поезія |
Прости нас Боже
Прости нас Боже за байдужість,
За що чекає нас вогонь.
Та жити так я вже не можу,
Я прагну нового, твого.
Дивлюся в небо та чекаю
Що зміниться душа моя.
Куди іти я вже не знаю,
І гірка котиться сльоза.
Життя розтрачене на попіл,
Гора занедбаних надій.
Останню надірвав я спробу
Хотів сказати та не зміг.
Хотів довести щось важливе,
Можливо, людям послужить.
Принести в світ слова та силу,
Але залишив тільки піт.
Прости нас Боже за безглуздя,
Щоденних цілей про ніщо.
З думками, що Тобі ми служим,
А справді прагнучи свого.
За погляди пусті й безликі,
За прагнення щось ухватить.
За душі та серця розбиті.
За втрачену спасіння мить.
Що не завжди слова та справи,
По змісту суть були одно.
За час розтрачений бездарно,
За слабість, хитрість й нелюбов.
Прости нас Боже, дай нам милість.
Благаю сильно не суди!
Сьогодні серце я омию,
А завтра… знову нас прости.
|
| | | | | | | |
| Рецензії |  Psucholog | 29 Червня 2008 21:48 | Десять, десять і ще раз десять.
(Жаль що можу поставити тільки одну.)
|
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
