| Поезія |
____________
пам’яті
моєї подруги Зоряни
за неозорим обрієм - життя.
тонкі осики з вітром розмовляють.
згасає ясна зіронька твоя,
минає ніч. світанок... розквітають
червоним цвітом айстри за вікном
і в полі дозріва зелене жито:
лиш ти заснула тихим вічним сном,
а нас зоставила без тебе жити…
тече нестримно спогадів ріка,
виблискує слізьми серпнева днина:
лікарня. горе. і твоя рука,
слабка і квола. зболена родина…
клечать у небі тужно журавлі,
жагучий біль розлитий в коридорі…
за що тебе згубили лікарі?!
нестерпна лінія пряма
____________________________
на моніторі.
(С) Мирослава Данканич
|
| | | | | | | |
| Рецензії |  Vatanebe | 13 Червня 2008 19:22 | співчуваю, Мирославо. А пишете ви справді неймовірно.
| Відповідь власника: |
| Дякую... це вже три роки минає, а все одно важко, коли йде з життя молода жінка, мати семимісячної дитини, подруга... |
|  Abigel | 13 Червня 2008 19:28 | І я погоджуюсь! Сумно, звісно, але такий вірш... не може залишити когось байдужим.
| Відповідь власника: |
| Спасибі. |
| | Ангел_7 | 24 Червня 2008 16:35 | Дуже гарно, у вірші море почеттів!!!
| Відповідь власника: |
| дякую... так, справді - сум і нерозуміння того, чому померла моя подруга |
| | студен | 11 Липня 2008 15:43 | 10
| Відповідь власника: |
| дякую... |
| | chemicalling | 15 Серпня 2008 20:28 | Печальний вірш.
+10
| Відповідь власника: |
| так... |
|
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
