| Поезія |
ЗАБУДЬ МЕНЕ
Забудь мене, забудь усе, що було:
Море радості й ніжного кохання.
Воно мене таки в неволю завело,
Забудь усе, почуй оці благання.
Не треба слів і теплих сподівань,
Що ще з роками прийдеш знову.
Забудь мене, забудь вже без вагань,
Під мелодію струмка не жити цій любові.
І тихо так під музику небес
Нехай умре оце палке кохання.
Те що було вже й не повернеш,
Залишились спогади й реальність.
Сховаю почуття в найглибшу рану,
Кажуть: невпинний час все лікує.
Не полатати нить любові вже порвану,
Ніхто про нас з тобою не почує.
Прийде нова любов у новій мрії,
Оживить плин моїх думок.
Розцвіте у ніжних спокусах надії
І задзюрчить кохання нового струмок!
|
| | | | | | | |
| Рецензії | | Цей вірш не має рецензій |
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
