| Поезія |
Про кохання...
Примарою кидаюсь в межi душi.
У поглядах нових блукаю, й таю
я знаю що завждим у свiтi нужним
є хтось єдиний, лиш для тебе.
Ти робиш крок до мрii, i зникаешь
не маеш правди в серцi, отож май
у свiтi цьому будь лише примарой
до поки сонце згасне, ти зiв"янь
усi вони однако дуже схожi
помiж собою вiдрiзняе келих iх
до когось ти поставешся вороже
а з когось випешь горя i страждань
Ти маеш щось, що змушуе до руху
ти хочешь бути с кимось не одна
а скрiзь блукають стiлькi люду,
тож хто iз них, з тобою до кiнця?
|
| | | | | | | |
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
