| Поезія |
ВІДЬМА
Може, чув, що я відьма?
Зачарую найслабшого,
Коли сонця не видно,
Чорним поглядом ваблячи.
Демонічне кохання
Горобиними нОчами.
Відьма, відьма - ти знаєш,
І жадана, й непрощена.
Видих.
Стогін.
Солодка.
Солона.
Відьма.
Здається, забракло повітря.
Ти ж знав це - я відьма!
Ворожу на найкращого...
Раптом, стало не видно,
Сонце вийшло і зАстило
Чорний відьомський погляд -
Залюбилась, заслухалась
У чугайстерів подих,
В найтаємнішій сУтені.
Я спитала: ти знаєш,
Що я відьма, я прОклята?
Стуку серця окраєць -
В руку відповідь золотом.
Видих.
Рух.
Стук.
Ти мій.
Милий.
Чугайстер.
Здається, забракло повітря.
Може, чув, що я відьма,
Зачарую коханого,
В тиху північ, опівдні
Чорним поглядом зманена...
Видих.
Вдих.
Стук.
Відьма.
Чугайстер.
Здається, забракло повітря...
|
| | | | | | | |
| Рецензії |  aannkkaa | 25 Квітня 2008 12:31 | прикольний вірш
|  Vatanebe | 26 Травня 2008 20:26 | от недавно лиш на порталі і не заробив ще достатньо пунктів, щоб мати право оцінку виставляти  а інакше перших "+10" ти б вже отримала!  дякую за вірш!
| | seasa | 26 Жовтня 2008 16:18 | Класно, вірш супер.....
| | Dmitropoet | 06 Червня 2009 17:27 | +10
|  ILOVEua | 05 Липня 2009 10:19 | КЛАС!!!!!!!!!!!!
|
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
