| Поезія |
стан поета
Я одинак у цьому світі,
Мене ніхто не зрозумів.
Куди поділися усі ті,
Хто начебто мене любив?
Зосталося лиш кілька друзів.
І ще зосталися всі вороги,
Які за маскою люб'язі
Ховають вила і ножі.
Я вам скажу без страху й болі
Я на один з усім і всіми.
Бо я поет, можливо безталанний,
Але душою я є ним!
Бо що таке поет без почуттів?
Це все лише красивий блеф.
І хоч можливо риму я
Давно вже загубив,
Але душа залишилася у вірші.
|
| | | | | | | |
| Рецензії | | Цей вірш не має рецензій |
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
