| Поезія |
Україна
Вона одна,
Вона єдина,
Вона незламна Україна!
Я патріот своєй країни
Бо я від ней не відвернувсь,
Її люблю я як дитину.
І може скаже хтось не треба,
Але ж напевне знаю я,
Що не даремно
Я народивсь на цій землі;
І став я сином України,
Її полей, її лісів.
І серце бачить і радіє
Коли дивлюсь я на Дніпро,
Коли я бачу синє небо,
І птах у ньому пролітає.
Я іншой долі не бажаю,
Бо я від неї не втікаю,
Вона сама прийде колись.
І прийде молодь – патріоти,
І перестануть разграблять
Країну рідну,
І вона,
Взлетить як ластівка одна
У синє небо.
Ніким не сбита,
Й незупинна
Промчить по небу
Й сонце скаже,
Що напевно,
Любив крїну не даремно;
Й місяць скаже,
Що ніколи,
Нечув гарнішої він мови!
І я тоді скажу напевно,
Що українці, то народ!
Що Україна – тоє сила!
І мова наша, українська,
Сама велична,
Й сама мила!
Вона одна,
Вона єдина,
Вона незламна Україна!
Нема в нас іншої країни,
Нема другої батьківщини!
|
| | | | | | | |
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
