| Поезія |
Сумне, вечірнє...
Крізь сірі вікна сонце засвітило,
Здалось на мить - всміхнувся ти мені.
І я відчула - серце так забилось
Невимушено, легко, мов у сні,
Коли мені ти снився...
Ти бачиш, роси вмили квіти,
Птахи співають у моїм саду, -
А я не знатиму, куди подітись,
Як я тебе від себе відпущу,
Коли тебе не буде поряд...
Я знаю: нам з тобою не судилось
Спізнати найсильніші почуття.
Ти йдеш від мене, я іду від тебе,
І кожен з нас - та й у своє життя,
Де нам не місце разом...
(С) Мирослава Данканич
|
| | | | | | | |
| Рецензії |  Mortimal | 09 Квітня 2008 10:46 | 
| Відповідь власника: |
| Дякую!!! Цікава рецензія...))))) |
|  SmallandCrazy | 13 Квітня 2008 08:54 | Знайомо...Легко,просто,невимушено...мені подобається...+10
| Відповідь власника: |
| Дякую за оцінку! Рада, що сподобалось..)) |
|
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
