| Поезія |
Наша староста чудова
Наша староста чудова
В неї мова калинова
І краса її нівроку
З нами ось уже два роки
Знаю хтось її не любить
І постійно збитки робить
Я Мар’яну поважаю
Щастя у житті бажаю
Хай буде життя щасливе
Не гірке і не зрадливе,
Бо вона — дівчатко миле,
Мою душу полонило.
Я йому тепер належу
І постійно ходжу, тужу.
Я для неї все зроблю
Бо дівчатко це люблю.
|
| | | | | | | |
| Рецензії |  Mari_Mar | 09 Квітня 2008 20:39 | Такий прікольний віршик. Веселий, легкий і ніжний. молодець+10
| Відповідь власника: |
| Так і завжди повинно бути. Дякую. |
| | Ternopilchanka | 28 Червня 2008 15:21 | класний віршик. заради такого можна і старостою трохи побути 
Автор молодець!
|  chemicalling | 15 Серпня 2008 20:29 | Молодець.
+10
|
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
