| Поезія |
шербет
Все навколо побіліло від снігу чи пуху
Я сиджу під пальмою, гріюсь
Ребро батареї врізається в хребет
Сиджу і наминаю вишневий шербет
Вібро дзвінок, розмова тет – а – тет
Скінчився мій шербет
Прохолодний, крижаний
Здавило горло, щось запекло
Ароматний чай – не допомогло
Тіло з середини наче горіло
Ковдра не зігрівала
Їй тепла було замало
Посеред темряви дрімала
Крізь сон спостерігала за
Танцями ельфів, воронами
Павуками, кажанами…
Марення… такі приємні
Хоча й трохи лихі, темні
Пізнання марення істин
Важливіше за усвідомлення реальності картин
Випливає, проявляється
Все потаємне, незнайоме
Те, чого не знає ніхто
Воно підсвідоме
Тільки моє,
Можливо цікаве, важливе,
Але неспокійне, мінливе
Змінюється, минає
Я зранку прокидаюсь…
І вже не пам’ятаю…
|
| | | | | | | |
| Рецензії |  Svyatium | 12 Лютого 2008 19:49 | Я трішки не зрозумів про що тут розповідається!
| Відповідь власника: |
| такою я бачила хворобу в гарячці).. це суцільні марення) |
| | Dmitropoet | 10 Травня 2009 11:24 |  +10
|
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
