| Поезія |
помаранчева мрія
Сльози нічного дощу
Тихо стікали по склу
Він ховав своє обличчя під покровом ночі
Лиш зрідка блискавка смілива
На мить при відкривала завісу темної ночі
І тоді виднілись його заплакані очі
Він не хотів жалю, він сам жалів
Ридав аж ніяк не без причини
Він оплакував ту мрію
Що на початку була така прекрасна
А потім, спіткнувшись,
Вдарила обличчям у багно
Усі навкруг були засліплені від щастя
І не помітили,
Як мрія була продана у рабство…
Була у мене мрія
Була мета….
Помаранчева країна…
Мабуть що не та
Те, що колись обєднало
Зараз роздерте на шматки
І мрія моя вже сконала
Її втопили у вогні
Те, проти чого боролись
Знов повернулось до влади
Більше немає розради
Немає віри нічиїм словам
Немає більше віри брехливим мудрецям
|
| | | | | | | |
| Рецензії |  Svyatium | 12 Лютого 2008 19:43 | Так, розчарувалося тоді багато. Але рухаємося далі! Вірш актуальний... Вже зараз.
| | STYDENTUK | 03 Квітня 2008 18:25 | На жаль багато з цього уже минуле.
| | Dmitropoet | 10 Травня 2009 11:23 | +1000000000000000000000
| | shav2008 | 08 Червня 2009 04:48 | Зате є що згадати!
| Відповідь власника: |
| ви невиправний оптиміст) |
|
| Додати рецензію |  |
Вибачите, але рецензії можуть додавати лише зареєстровані користувачі. | |
|
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
